Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 березня 2016 року Справа № 914/1996/15 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Полякова Б.М., - головуючого (доповідач у справі), Коваленка В.М. Короткевича О.Є.,розглянувши касаційну скаргутовариства з обмеженою відповідальністю "Інформаційно - консультаційний центр розвитку підприємництва у Печерському районі", м. Київна постановувід 22.10.2015 Львівського апеляційного господарського суду у справі№914/1996/15 господарського суду Львівської областіза позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Інформаційно - консультаційний центр розвитку підприємництва у Печерському районі"до1. закритого акціонерного товариства "Артанія", м. Львів; 2. ОСОБА_4, м. Львів; 3. публічного акціонерного товариства "Універсал Банк", м. Київпро визнання недійсними договору купівлі продажу від 25.12.2007, договору іпотеки від 25.12.2007 та зобов'язання повернути майнотретя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу Нор Н.М.у судовому засіданні взяли участь представники:

позивача відповідача 1Білоцерковець Н.В., ОСОБА_7, довір.; Черевач М.М., ліквідатор.

ВСТАНОВИВ:

22.06.2015 товариство з обмеженою відповідальністю "Інформаційно - консультаційний центр розвитку підприємництва у Печерському районі" (далі - позивач) звернулося до господарського суду Львівської області з позовом до закритого акціонерного товариства "Артанія" (далі - ЗАТ "Артанія", відповідач 1); ОСОБА_4 (далі - відповідач 2); публічного акціонерного товариства "Універсал Банк" (далі - ПАТ "Універсал Банк", відповідач 3) про: визнання недійсними на підставі ст.ст. 203, 215 Цивільного кодексу України, ст. 12 Закону України "Про іпотеку" договору купівлі-продажу нежитлових приміщень від 25.12.2007, укладеного між ЗАТ "Артанія" та ОСОБА_4 та договору іпотеки нерухомого майна від 25.12.2007, укладеного між ОСОБА_4 та ПАТ "Універсал Банк"; зобов'язання відповідача 2 повернути відповідачу 1 нерухоме майно, відчужене за спірним договором купівлі - продажу (нежитлові приміщення в підвалі І; II; IV, приміщення на 1-му поверсі 14-1 по 14-7, 15-1 по 15-3, 1-1 по 1-3, 16-1 загальною площею 333,4 кв. м в будинку № 20 по вул. Галицькій у м. Львові).

Рішенням господарського суду Львівської області від 13.08.2015 у справі №914/1996/15 (суддя Щигельська О.І.) позов задоволено частково. Визнано недійсними: договір купівлі-продажу нежитлових приміщень від 25.12.2007, укладений між ОСОБА_4 та ЗАТ "Артанія"; договір іпотеки від 25.12.2007, укладений між ОСОБА_4 та ПАТ "Універсал Банк". У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 22.10.2015 (судді: Бойко С.М. - головуючий, Бонк Т.Б., Якімець Г.Г.) зазначене рішення скасовано, провадження у справі припинено, як безпідставно порушене відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України). Суд апеляційної інстанцій виходив з того, що даний спір не підвідомчий господарському суду, оскільки однією з його сторін є фізична особа, а його суттю є спір про право цивільне. Отже, зазначений спір повинен розглядатися за правилами цивільного судочинства.

Не погоджуючись з прийнятою постановою, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить її скасувати в частині позовних вимог про визнання недійсним договору купівлі -продажу від 25.12.2007 та зобов'язання відповідача 2 повернути майно, передати справу в цій частині на новий розгляд до апеляційного господарського суду. Касаційна скарга мотивована порушенням та неправильним застосуванням судом норм матеріального і процесуального права, а саме ст. 10 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (у редакції Закону України від 22.12.2011 N 4212-VI, далі - Закон про банкрутство), ст.ст. 12, 16 ГПК України. Позивач зазначає, що його позов містить майнові вимоги до відповідача 1, який перебуває у процедурі банкрутства, тому в силу спеціальних норм Закону про банкрутство такий спір підвідомчий господарському суду, який розглядає справу про банкрутство відповідача 1.

Заслухавши пояснення учасників судового засідання, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування судом норм процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено судом апеляційної інстанції, 24.01.2007 між ЗАТ "Артанія" та ВАТ "Комерційний банк "Хрещатик" (далі - ПАТ "КБ "Хрещатик") укладений договір іпотеки, за умовами якого відповідач 1 з метою забезпечення зобов'язань ТОВ "ВКФ "Обабіч" за Генеральною угодою №1 від 24.01.2007 передав в іпотеку ПАТ "КБ "Хрещатик" нерухоме майно - нежитлові приміщення в підвалі І; II; IV, приміщення на 1-му поверсі 14-1 по 14-7, 15-1 по 15-3, 1-1 по 1-3, 16-1 загальною площею 333,4 кв. м в будинку АДРЕСА_1 (далі - спірне майно).

У подальшому за договором купівлі-продажу нежитлових приміщень від 25.12.2007, посвідченого приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Нор Н.М. та зареєстрованого у реєстрі за №10370, ЗАТ "Артанія" відчужило спірне майно на користь ОСОБА_4

Цього ж дня, 25.12.2007, з метою забезпечення виконання зобов'язань відповідача 2 за кредитними договорами між ВАТ "Універсал Банк" (правонаступником якого є ПАТ "Універсал Банк") та ОСОБА_4 укладено договір іпотеки, відповідно до умов якого ОСОБА_4 передала банку в іпотеку спірне нерухоме майно, придбане за оспорюваним договором купівлі-продажу від 25.12.2007.

21.12.2014 між ПАТ "КБ "Хрещатик" та позивачем укладені договір про відступлення права вимоги № 8/1 та договір про відступлення прав вимоги за договором іпотеки, згідно з якими останній набув права вимоги грошового зобов'язання за Генеральною угодою №1 від 24.01.2007 та набув прав іпотекодержателя за договором іпотеки від 24.01.2007 між ЗАТ "Артанія" та ВАТ "КБ "Хрещатик".

Ухвалою господарського суду Львівської області від 23.12.2014 за заявою позивача у справі - ТОВ "Інформаційно - консультаційний центр розвитку підприємництва у Печерському районі" порушено провадження у справі № 914/4304/14 про банкрутство ЗАТ "Артанія" і постановою господарського суду Львівської області від 16.06.2015 визнано боржника (відповідача 1) банкрутом та відкрито щодо нього ліквідаційну процедуру.

Посилаючись на набуття прав іпотекодержателя майна відповідача 1, позивач звернувся до господарського суду, який розглядає справу про банкрутство відповідача 1, в окремому позовному провадженні з даним позовом, вважаючи, що відчуження спірного майна відбулося у порушення вимог ст. 12 Закону України "Про іпотеку" - за відсутності згоди іпотекодержателя, що свідчить про недійсність спірних договорів на наявність підстав для повернення спірного майна до ліквідаційної маси у справі про банкрутство.

Відповідно до ч. 2 ст. 41 ГПК України справи про банкрутство розглядаються в порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом про банкрутство.

Згідно з ч. 4 ст. 10 Закону про банкрутство суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, вирішує усі майнові спори з вимогами до боржника, у тому числі спори про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів, пов'язаних із визначенням та сплатою (стягненням) грошових зобов'язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також справ у спорах про визнання недійсними правочинів (договорів), якщо з відповідним позовом звертається на виконання своїх повноважень контролюючий орган, визначений Податковим кодексом України.

Отже, частина 4 статті 10 Закону про банкрутство відносить до підвідомчості господарських судів справи зі спорів, пов'язаних з майновими вимогами до боржника, до яких, крім названих у зазначеній статті Закону, слід відносити також й інші спори з майновими вимогами до боржника, а саме: спори про визнання права власності, витребування майна з чужого незаконного володіння, спори, пов'язані з майновими вимогами учасників (акціонерів) до боржника і дана норма кореспондується з положеннями п. 7 ч. 1 ст. 12 ГПК України (у редакції Закону про банкрутство) та застосовується незалежно від суб'єктного складу сторін.

При цьому на відміну від положень частини 8 статті 23 Закону про банкрутство, якими визначено, що спори боржника з поточними кредиторами вирішуються шляхом їх розгляду в позовному провадженні господарським судом, який розглядає справу про банкрутство, положення частини 4 ст. 10 цього Закону прямо не встановлюють порядку розгляду майнових спорів, стороною яких є боржник, в окремому позовному провадженні. Тому такі майнові спори підлягають розгляду судом, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, та саме в межах цієї справи.

Відтак, спір про визнання недійсним на підставі норм загального цивільного законодавства договору щодо відчуження майна ЗАТ "Артанія" (яке перебуває в процедурі банкрутства) та похідних від цієї позовних вимог підлягає розгляду в межах провадження по справі про банкрутство ЗАТ "Артанія", а не в окремому позовному провадженні.

За таких обставин висновок суду апеляційної інстанції про необхідність припинення провадження за позовною заявою "Інформаційно - консультаційний центр розвитку підприємництва у Печерському районі" є правомірним, проте підставою для такого припинення є те, що спір підлягає розгляду в межах справи про банкрутство відповідача 1, а не в окремому позовному провадженні. У зв'язку з чим висновок суду апеляційної інстанції про непідвідомчість даного спору господарському суду, який розглядає справу про банкрутство, з посиланням на суб'єктний склад сторін спору не ґрунтується на нормах чинного законодавства.

При цьому дана заява позивача підлягає розгляду у справі про банкрутство у вигляді відокремленого провадження із застосуванням усіх інструментаріїв позовного провадження, передбачених ГПК України, з урахуванням вимог ст. 41 цього Кодексу, тобто особливостей процедури банкрутства.

Враховуючи вищевикладене, оскаржувана постанова підлягає залишенню без змін, але з інших підстав, а саме відповідно до п.п. 11 ч. 1 ст. 80 ГПК України. У даному випадку припинення провадження у справі не перешкоджає повторному зверненню з аналогічними вимогами у межах справи про банкрутство ЗАТ "Артанія".

З урахуванням наведеного та керуючись ст. 10 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", ст. ст. 12, 16, 80, 1115, 1117, 1119 - 11111 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Інформаційно-консультаційний центр розвитку підприємництва у Печерському районі" залишити без задоволення.

2. Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 22.10.2015 у справі № 914/1996/15 залишити без змін.

Головуючий Б.М. Поляков

Судді В.М. Коваленко О.Є. Короткевич